Інвестиційний банк Мерріл Лінч (Merrill Lynch) - тернистий шлях.

Вперше зробивши торгівлю ЦБ доступною для людей з середніми доходами, Чарльз Меррілл і Едмунд Лінч змогли створити найбільший інвестиційний банк світу.

Дорога до багатства
Інвестбанк Merrill Lynch був названий на честь своїх засновників - Чарльза Меррілла і Едмунда Лінча. Дорога Меррілла до багатства - типове втілення американської мрії: з грязі та в князі. Його батьки не були особливо забезпеченими людьми. Відправивши сина здобувати вищу освіту, вони не змогли утримувати його.
Спочатку Чарльз підробляв, аби оплачувати навчання, але грошей не вистачало, і він вимушений був залишити коледж. Працював в газеті, намагався підробляти в любительській бейсбольній команді, загалом, виживав, як умів. У 22 роки влаштувався кур'єром в офісі текстильної компанії Patchogue-plymouth Mills у Нью-Йорку. Використовувати людину з незавершеною вищою освітою як кур'єра - трохи нерозумно, - так рішили в цій фірмі і стали доручати Чарльзу більш кваліфіковану роботу.
Він же прагнув довести, що вміє працювати краще за інших, і через два роки став директором цієї компанії. У 1909 р. Чарльз перейшов в крупнішу фірму George H.Burr&Co, торгуючу папером. Заповзятливий 24-річний хлопець створив там новий департамент по управлінню боргами і випуску цінних паперів. Успіхи, досягнуті у цій фірмі, дозволили Чарльзу заробити невеликий статок для започаткування власного бізнесу. У 1914 р., у віці 29 років, він відкрив компанію Charles E.Merrill&Co, а роком пізніше запросив як ділового партнера Едмунда Лінча і перейменував компанію в Merrill Lynch.
Нова фірма спеціалізувалася на торгівлі цінними паперами. І секретом перших її успіхів був вдалий вибір об'єкту інвестицій. Одними з перших серед брокерів і банкірів партнери побачили перспективу у такому вигляді бізнесу, як мережа продуктових магазинів. Доти в США продукти продавали в основному дрібні крамарі. Merrill Lynch допоміг знайти гроші першопроходцям бізнесу по створенню мереж магазинів - компаніям S.S.Kresge (згодом отримала назву K-mart, а в 2005 р. була поглинена конкурентом Sears) і Safeway Stores.
Ця операція, в якій Меррілл виступив не лише організатором а й інвестором, вважалася однією з найвдаліших. До 1931 р. Safeway Stores мала вже 3500 магазинів у всіх штатах, а до 1956 р., коли Чарльз Меррілл помер, компанія займала вже 2-е місце на ринку роздрібної торгівлі в США.
У 1928 р., майже за рік до початку Великої Депресії, Чарльз Меррілл, що володів інтуїцією успішного інвестора, кілька разів заявляв, що фондовий ринок США перегрітий, і радив своїм клієнтам продати акції американських компаній. Що послідували цій пораді потім дякували Мерріллові - вже в жовтні 1929 р. ці цінні папери нічого не коштували. Сам радник зумів забезпечити і себе від Депресії. У 1930-і роки, коли від масового безробіття і голоду в США загинули близько 8 млн чоловік, Чарльз Меррілл безбідно жив в своєму маєтку в Палм-біч в жаркому штаті Флоріда.
В цей час він взагалі не займався звичайним бізнесом (фондового ринку немає, банки розорені, кому потрібні фінансові радники?). Він отримував доходи від тих магазинів, в будівництво яких встиг раніше інвестувати гроші, - First National Stores, Safeway Stores, S.S.Kresge і Family Circle.

Повернення
У 1940 р. Чарльз Меррілл повернувся на фондовий ринок. Але його партнер Едмунд Лінч на той час вже помер, а багато заощаджень було витрачено за роки Великої Депресії. Тому в 1941 р. Чарльз погодився на злиття з компанією E.A.Pierce and Company. Нова фірма отримала довшу назву Merrill Lynch, Pierce, Fenner and Beane і стала найбільшою на ті часи брокерською компанією світу з представництвами в 93 містах США.
На той час Чарльзу Мерріллу було вже 54 роки, він був одружений втретє, мав двох синів і дочку. До речі, молодший син Джеймс Меррілл став видатним американським поетом. Він удостоївся безлічі престижних премій за збірки віршів, у тому числі і Пулітцеровськой премії. А все почалося з того, що забезпечений батько хотів дати синові хорошу освіту. Джеймс з дитинства вивчав іноземні мови і літературу. Батько не став наслідувати багатьом іншим фінансовим магнатам, вимушуючи сина продовжити власний бізнес. Він не лише не перешкоджав поетичним захопленням сина, але і видав першу збірку його віршів. Пізніше сам Джеймс стане меценатом: будучи відомим поетом, він створить власний фонд для фінансування видання творів талановитих молодих авторів.
Але повернемося до батька. У 54 роки Чарльз Меррілл зіткнувся з серйозною проблемою: у нього була фондова компанія, були гроші, але клієнтів не додавалося. Американці жили спогадами про Велику Депресію, після якої країна лише почала опам'ятовуватися. Тому на фондовому ринку торгували лише дуже забезпечені люди, а клієнтів такого рангу швидко розхапують конкуренти. І Чарльз вирішив зробити торгівлю на біржі доступною для всіх. Його гаслом стало 'Виведіть Уолл-Стріт на Велику вулицю'.
По-англійськи це звучало в риму: 'Bringing Wall Street to Main Street', тобто зробіть цінні папери доступними для середнього класу. Останні 16 років свого життя Чарльз Меррілл витратив на пропаганду цієї ідеї. Він розвернув рекламні кампанії в газетах, замовляв рекламу на бігбордах, яка доступно пояснювала суть діяльності брокера. Він пішов навіть далі, організувавши в країні справжню програму ліквідації фінансової неграмотності. Чарльз Меррілл і його співробітники проводили по країні семінари. Крім того, компанія оплачувала послуги нянь для тих сімей, які хотіли б відвідати семінари, але не знали, на кого залишити дітей.
Поки няні розважали малят, мами і татусі слухали, як заробляти гроші на біржі. У 1998 р. журнал 'Time' напише про Чарльза Меррілле: 'Він зробив американців нацією акціонерів'. Це був спільний проект журналу 'Time' і телеканалу CBS, який називався 'Люди століття: 20 чоловік, які змінили наше життя'. Завдяки популяризації біржової торгівлі, Чарльз Меррілл був визнаний однією з таких людей.
У 1940-1950 рр. нова стратегія принесла успіх компанії. До 1956 р., коли засновник компанії помер, в Merrill Lynch було 115 відділень в США, 570 штатних співробітників і 100 позаштатних. За сучасними мірками це порівнянно з розмірами українського банку з розряду середніх, але в Америці 1950-х років компанія такого масштабу забезпечувала 10% всіх операцій на Нью-йоркській фондовій біржі. Вже через 6 років після смерті Чарльза Меррілла побачила світло його перша біографія з красномовною назвою: 'Людина-суперпродавець'.
У 1956 р. компанія Merrill Lynch була вибрана з 7 претендентів як головний радник і організатор публічного продажу акцій автомобільного гіганту Ford. Автомобільній компанії масовий продаж акцій приніс $600 млн, а для Merrill Lynch цей рік був першим, коли загальний об'єм організованих операцій перевищив фантастичну на ті часи суму в $1 млрд.
Інші успішні операції дозволили компанії відкрити офіси в Лондоні (1960 р.) і Токіо (1964 р.). Таким часом в компанії стало з'являтися все більше солідних клієнтів - в 1964 р. Merrill Lynch виступила організатором випуску боргових цінних паперів на $100 млн для Communications Satellite Corporation (COMSAT), а в 1971 р. запустила рекламну кампанію під лозунгом 'Merrill Lynch is bullish on America' (можна перевести як 'Ми граємо на підвищення Америки' і 'Ми граємо на подорожчання Америки'). 1971 р. став переломним для компанії.
До цих пір Merrill Lynch лише торгувала акціями інших компаній, тепер фірма стала прилюдною, продавши свої акції на біржі. У 1974 р. її логотипом став один з символів рекламної кампанії - бик, що втілює висхідний тренд. А в 1978 р. компанія придбала міжнародний інвестиційний банк White, Weld&co.
Merrill Lynch прагнула зайняти міцне положення на швидко зростаючому ринку Азії. У 1982 р. був відкритий офіс в Гонгконгу, в 1985 р. він отримав статус регулярного учасника Токійської фондової біржі. З наступного року річні звіти компанії друкувалися не лише на англійську, але і на китайську та японську мови. Азіатський світ дуже консервативний і зазвичай не довіряє іноземцям. Але менеджерам Merrill Lynch вдалося домовитися про своє представництво навіть в комуністичному Китаї. Офіс в Шанхаї був відкритий в 1993 р.
У 1995 р., купивши компанію Smith New Court, великого торгівця акціями, Merrill Lynch ще більше розширила свою присутність на фондовому ринку США. Але і цього стало мало: власники компанії, вірячи у власне гасло, що свідчить, що ринок буде лише зростати, продовжували відкривати нові офіси по всьому світу і поглинати конкурентів. У 1996-1998 рр. були куплені австралійська компанія Mcintosh and Centaurus, таїландська Phatra Thanakit Securities, іспанська FC Inversiones Bursatiles, канадська Midland Walwyn, англійська Mercury Asset Management і відкриті 33 нових представництва в Японії. Здавалося, що успіхам не буде кінця, адже в 1997 р. загальні активи під управлінням Merrill Lynch перевищили $1 трлн.

Кому вниз
Всі попередні успіхи компанії не давали підстав для негативних прогнозів, і Merrill Lynch продовжувала розвивати свій бізнес по всьому світу на початку 2000-х років. У 2004 р. вона придбала англо-американську компанію Entergy-Koch L.P, яка торгувала газом і цінними паперами. У 2006 р. відкрила спільну фінансову компанію з японською Mitsubishi UFJ Financial Group. У 2007 р. купила First Republic Bank, а також іпотечну компанію First Franklin. Тоді дійсно не було причин для занепокоєння: прибуток за 2006 р. склав $7,5 млрд.
Перші офіційні повідомлення про збитки компанії стали з'являтися лише в жовтні 2007 р. - за III квартал банк втратив $2,3 млрд. В основному із-за списання безнадійних боргів. З тих пір ситуація лише погіршувалася. За весь 2007 р. збитки склали $8,6 млрд. За I квартал 2008 р. компанія недолічилася $1,97 млрд, за II - $4,6 млрд. При цьому в II кварталі вже почали економити на співробітниках: у квітні були звільнені 4 тис.чоловік. Не допомогло: за III квартал компанія зазнала збитків у розмірі $5,1 млрд. Але на той час керівництво компанії вже могло не купувати корвалол - 15 вересня було офіційно оголошено про продаж Merrill Lynch іншому банку - Bank of America.
Чому ж такий гігант, що проіснував майже століття, так швидко пішов на дно? Причина та ж, по якій розорилися багато інших банків, у тому числі і конкурент - Lehman Brothers. Так звані аналітики недооцінили ризики іпотечних цінних паперів. Крім того, рейтингові агентства багато кого ввели в оману, надавши самим проблемним, як потім з'ясувалося, паперам найвищий рейтинг. Помилялися не лише аналітики - дії менеджменту Merrill Lynch в останній рік існування було схоже на поведінку психічно хворої людини. Банк то випускав боргові цінні папери, аби залатати діри в бюджеті, то купував брокерські компанії за кордоном.
Наприклад, 15 січня 2008 р. було повідомлено про випуск паперів на $6,6 млрд, а 29 липня банк продає частину акцій для залучення $8,55 млрд.Тобто начебто компанії не вистачає грошей. Але в цьому ж році з'являються і новини про нові витрати - 24 червня повідомляється про купівлю брокерської компанії в Чілі - Ureta y Bianchi Corredores de Bolsa S.A. Ще раніше, 23 січня, коли було вже відомо про гігантські збитки минулого року, був відкритий новий офіс в Москві, одному з найдорожчих міст світу.
Показово і те, що ще 1 листопада 2007 р. компанію покинув голова поради директорів Стенлі О'Ніл, якого звинувачували в тому, що він не відмітив настання іпотечної кризи. Ще тоді американська преса писала, що колишній директор пропонує продати банк конкурентам - банку Wachovia. Його місце зайняв Джон Сеін. Новий шеф мав дуже хороший досвід роботи, до цього він був головою Ради директорів Нью-йоркської фондової біржі. Але ситуація не покращала. Як підрахували пізніше аналітики, з липня 2007 р. по липень 2008 р. збитки Merrill Lynch склали $19,2 млрд, або $52 млн в день.
Над компанією згущувалися хмари. Влада Нью-Йорку пригрозила судовим процесом за підробку звітності, у якій фірма прагнула приховати дані про реальні збитки від іпотечної кризи. Такі ж позови загрожувала подати і влада інших штатів. Питань дійсно залишається багато: якщо з липня 2007 р. по липень 2008 р. офіційно визнані збитки Merrill Lynch склали $19,2 млрд, то чому агентство Bloomberg повідомило у вересні, що загальні втрати банку від іпотечної кризи перевищили $51,8 млрд?
У історії з продажем банку не останню роль зіграло банкротство конкурентів - Lehman Brothers. Новий власник - Bank of America - одночасно проводив переговори з керівництвом Merrill Lynch і Lehman Brothers. Проте в останню мить американська влада дала зрозуміти, що не допомагатимуть Lehman Brothers, і від переговорів з компанією відмовилися всі потенційні покупці.
Продаж Merrill Lynch став кінцем міфу про всемогутність інвестиційних банків. Адже покупцем виступив звичайний комерційний роздрібний банк. Виявилось, що подібні структури найменш сприйнятливі до кризи в порівнянні з такими інвестиційними банками, як Merrill Lynch. Хоча Bank of America теж постраждав від кризи - його збитки склали $3 млрд.
Але і продаж - це ще не кінець. 12 грудня Bank of America повідомив, що вимушений буде звільнити 30-35 тис. співробітників Merrill Lynch протягом трьох найближчих років. Це 11,4% всіх працівників банку. Як підрахувало керівництво, економія від цього скорочення повинна буде скласти $7 млрд щорік. Зараз в Bank of America працюють 247 тис.чол., з яких 61 тис.чол. - персонал колишнього Merrill Lynch.


По матеріалах
Святослава Іконнікова, Бізнес

* Ім'я:
* Текст:
* Введіть код, який бачите на малюнку